Лідер Євромайдану: “Молодь Рівного не знає на що здатна”

Андрій Логащук

Бути громадським лідером та повести за собою сотні людей – справа не з легких, особливо в умовах Єврореволюції, де важко щось передбачити чи спрогнозувати. Одним з молодих революціонерів, думка якого важлива для студентів є Андрій Логащук. Про свої мрії, переконання та про своє життя він розповів сайту “ВСЕ”

Громадський активіст Андрій Логащук закінчив Рівненський природничо-математичний ліцей «Елітар» із золотою медаллю, навчався у НУВГП та РДГУ, проте так і не отримав диплому про вищу освіту. Та це не завадило йому займатись самоосвітою, вдосконалюватись та брати активну участь у громадському житті міста. У світлі сьогоднішніх подій в Україні, як активіст та один із лідерів Євромайдану не лише зміг згуртувати студентство Рівного, а й стати для них прикладом.

– З чого розпочалась твоя громадська діяльність?

– З 2006 року – громадська організація «Клуб Української Елітарної Молоді»  Пізніше потрапив до Майстерні громадської активності, де я реалізував свій невеличкий проект. Я не можу назвати його успішним, але завдяки цьому я познайомився з цікавими людьми, громадськими активістами. Три з половиною роки був членом громадського руху «Яскраво», діяльність якого більш спрямовано на мистецтво, вечірки і альтернативний відпочинок. Пізніше я вступив у ФРІ, де і познайомився з Віталієм Примаком і ще кількома активними людьми. У 2012 році активність перейшла із творчого середовища у правозахисну, медійну та інформаційну діяльність.

Віталій Примак мав на меті започаткувати організацію, яка б створила інформаційне середовище для розвитку молоді. Таким чином виникла ідея реалізації проекту «Школи журналістики». Віталій Примак – це та людина, яка привела мене у серйозну громадську діяльність. В кінці 2013 року напередодні новорічних свят, коли з’являється потужний рух за повалення недемократичного провладного режиму, я починаю займатись серйознішою справою більш ближчою до політики.

– Як вдалось об’єднати студентів та стати студентським лідером?

– Я б не сказав, що я їх об’єднав, їх об’єднала ситуація. Була мотивація у кількох людей. Є соціальна драбинка, яка в революційних умовах піднімає нагору, як лідерів людей, яких раніше ніхто не знав. Попри маловідомість ця людина, може зібрати 5 людей, а через годину ці п’ять людей збирають величезний натовп. Ця соціальна драбинка й зібрала студентів у Рівному. Було створено місцеві страйкоми у вишах, координаційні ради, і інформаційна мережа стала тіснішою. Так виникла ідея створення студентського парламенту. Адже студради не те що не підтримали майдан, вони взагалі не мали жодної позиції на підтримку чи на противагу того що відбувається. І це показує, що система не просто погана, вона в якихось елементах відсутня.

– Як ти вважаєш, чому студенти у Рівному менш активні, ніж у інших містах Західної України?

– Проблема багатьох студентів – вони не знають на що вони здатні. Коли ми з Віталієм Примаком проводили презентацію фільму «16 днів революція на граніті» про події 90 року, ми ходили по вишах Рівного, і на питання чи бачили вони раніше цей фільм і чи знають про події у 90 році, коли студенти перевернули країну за два тижні – відсотків може 5 чули що таке було, фільму не бачив взагалі ніхто.

Мені здається основна проблема в тому, що немає в них гідного покоління наставників, які б передали їм цю традицію демократії. Таке враження, що з історії витягнуті всі факти студентського впливу на розвиток держави, на рух держави, який змінився із просхідного на прозахідний. Єдине, з чим згоджується вся молодь – це те, що ситуація дуже погана, але дуже мало людей знають, що можна щось зробити і вкрай мало людей знають, що саме потрібно робити, щоб вивести державу з цієї кризи. У Рівному переважає інертність студентів, але це не причина, а наслідок того, що ніхто не працює зі студентам  і не навчає їх народовладдю, демократії.

– Чи не шкодуєш ти, що так і не отримав вищої освіти?

– Вважаю, що вищу освіту можу і зараз отримати. Нині я навіть більше до неї готовий, тому що, якщо я піду на пари, я вже точно знаю що не платитиму. У НУВГП ще будучи «зеленим» і не громадськоактивним платив хабарі, невеликі до сотні гривень Покинув навчання, бо пішов на роботу. Стипендію, яку отримував мені було мало і я, як максималіст думав, що зароблю всі гроші світу – не вийшло, в чомусь прорахувався. Але зараз не жалкую, тому що здобув досвід, завдяки якому можу сідати за один стіл переговорів з депутатами Верховної Ради.

– Як відбувались переговори? Чи вдалось досягнути компромісу з досвідченими політиками?

– В нас не було неузгодженостей як таких. Дев’ять годин переговорів впродовж двох днів призвели до того, що у нас є представництво політичних партій і громадських активістів із співвідношенням  50 на 50. Переговори були дуже складними. Головний аргумент політичних партій – структурованість представництв партій в районах. Громадські активісти зосереджені локально і між собою на глобальному рівні не співпрацюють. Не хочеться зараз критикувати політичних діячів Рівненщини, але вони багато в чому залежать від розпоряджень центру. Наші аргументи –ми нові люди, молоді і переважною більшістю ми люди, які не грали на великі гроші. В нас все зводиться до ідей, до методів, які ми вивчаємо, до тих речей, які є новітні. Компроміс був досягнутий. Наші партійні лідери розуміють, що громадські організації  орієнтовані на Захід.

– Яка основна мета об’єднання «Майдан»?

– Всеукраїнське об’єднання «Майдан» має дуже велику ціль – на 2015 рік ми маємо забезпечити зміну представників у владі. Але це не основна місія. Основна місія – це перезавантажити систему влади. У 2015 році ми повинні допомогти опозиційним політикам, чесним політикам прийти до влади. Після цього «Майдан» повинен бути організацією контролюючою, яка слідкуватиме, щоб ці політики не стали «тушками», щоб вони не почали перебігати і торгуватися за портфелі.

– Які в тебе захоплення, хобі, можливо, таланти?

– Я найскромніша людина в світі (сміючись – прим. авт.). Я творча людина, грав у театрі, граю на гітарі, обожнюю музику. Правда не займався цим ніколи професійно, а вчився сам. Маю математичний склад розуму. Мені здається це допомогло мені в багатьох речах розвинутись. Маю хорошу пам’ять. Головне моє захоплення – це спілкування з людьми. Все життя в мене була мрія – працювати з людьми, і зараз вона втілюється.

– Напевне у студентського лідера Андрія Логащука з’явилось чимало прихильниць?

– Щоб не ображати прихильниць скажу, що тут роль грає не тільки їх прихильність до мене, я теж маю бути прихильним до когось. Я шукаю когось гідного, і хто б мене вважав гідним. Мені 24 роки і вже задумуюсь над тим, щоб створити сім’ю. Точно знаю що з містом Рівне буде пов’язаний найближчий десяток років моєї праці. Не знаю куди мене закине доля, але точно знаю що готовий до створення сім’ї.

– Назви три позитивних і три негативних притаманних тобі якості.

– До позитивних я б відніс: харизматичний, комунікабельний, емпат, відчуваю те, що переживають люди навколо, хоча не завжди мені від цього користь якась. З негативних – я неорганізований, коли це потрібно, буваю невпевнений в собі, іноді занижується самооцінка, дуже мрійливий.

– Як святкуватимеш Різдво?

– Я виховувався у сім’ї з християнськими традиціями. На Різдво планую піти з вертепом колядувати з друзями.

Джерело: Сайт чесних новин ВСЕ

Опубліковано: 01/02/2014