Лідер Євромайдану Віталій Примак: “Влада нас залякує, рівняни – підтримують”

Лідер Євромайдану Віталій Примак

Політика і громадська робота – справа кожного. Хтось обмежується розмовами на кухні, хтось ігнорує політику взагалі, а хтось використовує ї задля досягнення впливу і влади. Однак Євромайдан буквально виштовхнув на передній план ціле покоління нових облич, які довели, що впливати на долю міста та області можуть не тільки грошовиті вихідці з багатих сімей та депутати-бізнемени. І в цьому переконаний молодий громадський активіст Євромайдану Віталій Примак. Чотири року тому він був учнем звичайної сільської школи, місяць тому  – лідером громадської організації. А тепер він став один із головних облич рівненського народного спротиву.  У нього разом з іншими активістами головна боротьба ще попереду – їх залякують, погрожують арештами та ігнорують у владі, проте народ підтримує уже більше місяця. 

Віталій Примак розпочав свою активну громадську діяльність три роки тому в організації Фундація регіональних ініціатив. Будучи першокурсником Віталій активно протестував проти міністра освіти Дмитра Табачника, за що його виключили з університету. У 2012 році Віталій Примак створив громадську організацію «Молодь ДІЄ», яка за рік своєї діяльності втілила в життя кілька успішних проектів, зокрема «Школа журналістики» та «Вуличний університет».Тепер він один з лідерів рівненського протестного руху Євромайдан. Як так сталось, Віталій Примак розповів в ексклюзивному інтерв’ю сайту “ВСЕ”.

– Віталію, з чого розпочалась твоя громадська діяльність?

– Після дев’ятого класу я навчався у Володимирецькому колегіумі. Саме там вперше почув про політологію, про право, про захист прав. Я почав шукати можливість долучитись до якоїсь громадської організації. У 2010 році став головою Острозького осередку ФРІ (Фундація регіональних ініціатив – авт.). Це організація, в якій отримав великий досвід. Зрозумів, як можна втілити в житя свій проект. Пізніше я захотів створити щось своє: «Молодь ДІЄ» – це та організація, яка має конкретні цілі.

– За що тебе виключили з університету «Острозька академія»?

– Формально мене виключили з університету за пропуск пар. Якби я не протестував проти Табачника, ці пропуски можна було б перездати, але без мого відома мене виключили. Я приходжу на навчання після Нового року – а виявилось що вже вільний слухач. Думаю це сталось тому, що тоді виступив в Острозі проти законопроекту про вищу освіту, який лобіював Табачник і проти підвищення тарифів плати за навчання. Але про те не шкодую, адже важливіше досвід і практика. Чим більше досвіду, тим більш ти конкурентний на ринку праці.

– Де ти зараз навчаєшся?

– Я навчаюсь на другому курсі, заочного відділення РДГУ, за спеціальністю політологія. Якщо чесно, то навчаюсь для того, щоб мамі показати диплом.

– Ти став одним із координаторів рівненського Євромайдану. Як ти прийняв рішення вийти 22 листопада на акцію протесту?

– З 12 до 2 годин ночі дивився, що відбувається в Києві. Журналіст Мустафа Найєм закликав всіх вийти на майдан і довести президенту, що українці хочуть, щоб він підписав Угоду про асоціацію. Мене це дуже мотивувало і ми вирішили, що ставимо намет на майдані і починаєм інформаційну роботу з рівнянами. Далі стались події в ніч з 29 на 30, коли побили студентів. Це була друга хвиля активності Євромайдану, тоді ми вирішили не просто ставити намети, а зробити наметове містечко. Коли є мета – люди завжди організовуються.

– За місяць сталось багато подій. Чи були моменти, коли було по-справжньому страшно і коли ти не знав що робити?

– Не бояться тільки дурні. Питання що з тим страхом робити: піддатись чи боротись. Після побиття студентів я не знав що робити у Рівному. Але тоді вирішили мобілізувати студентів, пікетувати облдержадміністрацією щоб висловити недовіру Берташу. Після цього, не знаю чи пов’язано з цими подіями чи ні, але коли я повертався додому, мене зустріли двоє ннезнайомців і сказали щоб я уважніше читав повідомлення у соціальній мережі «В контакті». Але тоді вже не було страху, бо коли знаєш до чого ти йдеш – не звертаєш уваги на різні перешкоди. Стратегія цих людей – це залякати. Так само був тиск на моїх батьків. Не раз дзвонили до моєї мами і казали, що на мене завели кримінальне провадження.

– А з боку міліції тобі були погрози?

– Спочатку ми нормально спілкувались із начальником громадського порядку, але згодом міліціонери почали відверто брехати і “натякати”. На даний момент до мене ніхто не підходить, всі розуміють мою позицію. Я розумію, що вони працюють на владу. Самі патрульні в цьому не винні, адже виконують накази «зверху». І з ними в нас немає конфлікту.

– Чим займатимешся після Євромайдану? Чи плануєш йти в політику?

– Громадську діяльність я не залишатиму. «Молодь ДІЄ» – це точно моя сфера. Однак не заперечуватиму, що хочу в політику. Потрібні зміни як на рівні країни так і на місцевому рівні. Є зараз проблема в лідерах. Немає людини, яка об’єднає людей на основі громадської думки. Треба знайти цю людину. Я прихильник того, що ця людина має бути координатором і буде будувати сильну команду. Лідер – це добре, але повинна бути команда, тому що лідера можуть закрити за грати, а коли є команда лідерів – вона може змінити систему.

Головне побудувати мережу людей, які організували майдан у Рівному, підсилити її студентами і змусити відповідати за свої вчинки тих, хто приймає протиправні рішення. Потрібно говорити про цінності і про зміну системи цінностей. Я – за європейські цінності і хочу щоб якнайшвидше була підписана Угода про асоціацію з Європейським Союзом. Вона ставить в певні рамки як опозицію, так і діючу владу.

– Як ти проводиш свій вільний час?

– Читаю книги, в основному ті, які радять друзі. Остання книга, яку я прочитав – «Записки українського сумашедшого» Ліни Костенко. Дуже сподобалась книга “Холодний Яр”. Люблю читати історію, саме про добу козацтва. Колись грав у збірній села з футболу, але зараз на це немає часу. Тому футбол тільки дивлюсь по телевізору. Також в дитинстві любив малювати, зараз вдома висять портрети мами і тата.

– Як би ти себе коротко описав?

– Насправді я дуже нудний і принциповий (сміється – авт.)

– Ставши публічною людиною у Віталія Примака напевне з’явилось чимало прихильниць?

– (Сміючись – авт). Ну так, коли я почав займатись громадською діяльністю і з’явився певний маленький авторитет, на мене дівчата почали більше звертати увагу. Чим більше ти стаєш публічною особою, тим більше людей хочуть познайомитись, поспілкуватись. Але поки що весь час займає революція. І поки що не знайшов тієї, яка б як дружина “декабриста” змогла б піти за мною куди завгодно. Хоч на каторгу (сміючись – авт.).

А якщо серйозно, то півроку тому дуже хотів одружитись, але отримав відмову. Знаєте, з жінками буває часом важче ніж виходити на щити “Беркуту” і страшніше, ніж йти на допит в міліцію. (Після паузи – авт.) Це я жартую, звісно.

– Тебе вже впізнають люди на вулиці?

– Коли їду в маршрутці люди звертають увагу, питають чи це мене по телевізору показують. Питають чим можуть допомогти, дякують…і це дуже приємно.

– А як батьки ставляться до твоєї активної участі у Євромайдані?

– Спочатку з батьками насправді важко було. Так сталось, що моя громадська діяльність розпочалась із протестів проти Табачника, за що виключили з академії. І це був дуже проблемний період. Батьки не розуміли для чого я це роблю. Та й сам я тоді ще не до кінця це розумів.

Але саме тоді поставив собі мету: якщо своїх батьків переконаю, що я можу зробити для Рівного і для України, тоді зможу переконати всіх інших. Зараз батьки мене підтримують. Звичайно, переживають, бояться, часто дзвонять, але це нормально.

– Попереду новорічні свята. Як святкуватимеш Новий рік?

– Були плани поїхати до Польщі з робочою поїздкою щодо планування акції «Серце до серця» в Україні. Вже готові всі документи, але поки що не вирішив чи поїду. Залежно від того як розвиватимуться події в Україні далі. А ще дуже давно не був вдома. Дуже хочу на Різдво поїхати в село. Там на мене чекають родичі, друзі і тато з мамою.

Опубліковано: 05/02/2014